В роки ІІ Світової війни у Броварах вела мовлення фронтова радіостанція

Однією з яскравих сторінок історії міста Броварів є робота тут радіостанції Південно-Західного фронту. Початок передач, які транслювалися на окуповану німецькими військами територію України було покладено 26 серпня 1941 року. Тоді перед мікрофоном радіостанції виступив відомий український письменник Микола Бажан.

Орган Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України – газета «Комуніст» так повідомила своїх читачів про цю подію: «Український радіокомітет почав регулярно передавати радіовипуски для борців за волю нашого народу – героїчних червоних партизанів. (Коментар автора: «героїчних червоних партизанів» на окупованій німцями території була тоді незначна кількість. Вони входили до загонів, сформованих під керівництвом партійних працівників і енкаведистів, які не мали ані найменшого поняття про методи ведення партизанської війни в тих умовах. Достатньо сказати, що вони керувалися інструкцією для партизанів, складеною іще 1918 року. Ці загони не мали баз, не користувалися підтримкою населення. А тому були фактично бездіяльними.)

«У неділю 24 серпня о 14 годині 50 хвилин із зверненням до партизанів, цих відважних лицарів України виступив поет-орденоносець Микола Бажан. Фашисти – сказав він – казяться, брудною лайкою, прокльонами і погрозами намагаються залякати нас. Даремна річ! Не від сили, а від безсилля, відчаю і переляку вони так знущаються над невинними жертвами, які потрапляють до їхніх кривавих рук. Але, товариші, кров за кров, смерть за смерть! Страшна і справедлива помста чекає цих катюг, цих звірів, цих убивць і душогубів. Нема їм пощади, нема їм рятунку, нема їм життя!»

З радіостанцією, яка знаходилася у Броварах, пов’язаний і такий факт. У вересні 1941 року в районі станції Бобрик окрім військових частин стримував наступ німців і загін ополченців-залізничників з бронепоїзда, яким командували Л.В.Василевський та комісар С.П.Голованьов – колишній секретар партійного комітету Київського залізничного вузла. 13 вересня 1941 року Голованьов виступив по радіо з Броварів і розповів про спорудження бронепоїзда робітниками Дарницького вагоноремонтного заводу.

У цій передачі, яка була присвячена обороні столиці України, виступили також секретар Київського міського комітету КП(б)У Т.В.Шамрило, бригадний комісар Лутай і народний ополченець Семеновський. Передача, про яку йде мова, була останньою радіопередачею з Броварів.

До сказаного треба додати, що картина бою під Бобриком була такою: 14 вересня передові загони німецьких військ оволоділи станціями Заворичі та Бобрик, блокувавши бронепоїзд. В ніч на 15 вересня загін моряків Дніпровської флотилії при підтримці артилерії 4-ї дивізії НКВС змусив гітлерівців відступити до Літок, після чого  бронепоїзд  вирушив на станцію Бровари. Що сталося з ним потім, нам невідомо.

Разом із Миколою Бажаном військовими кореспондентами броварської станції радіомовлення працювали відомі за радянських часів письменники Іван Ле, Яків Качура, Юхим Мартич, Леонід Первомайський. Статті, інформації та відозви для радіоуправління  фронту готували Ванда Василевська та Олександр Корнійчук. Вони одночасно були й кореспондентами фронтової газети, редакція якої була обладнана у приміщенні броварського інкубатора.

Зазначимо, що всі архіви броварської радіостанції були втрачені під час війни. Щоденники колишніх працівників станції розповідають, що на ній працювали і московські кореспонденти С. Морозов і П. Мануйлов. Останній згадував, що саме у Броварах народився радіоматеріал для передачі «Говорить Південно-Західний фронт!». Він також писав у своїх мемуарах: «Якось, повертаючись з підрозділу, розквартированого у великому лісі, я опинився на околиці села Бровари. Сів на колодочку, а поруч – баня, рублена з жовтих соснових колод. В баню йшли бійці». Ідилія…

Передачі радіостанції не припинялися навіть під час нальотів на Бровари німецької авіації (а вони були доволі частими – місто вважалося важливим стратегічним об’єктом; окрім цього, в Броварах знаходився штаб Південно-Західного фронту).

Один із працівників станції, Іван Ле, підготував спеціальний радіовипуск для партизанів під назвою «Судді часу», у якому були такі слова: «Дорогі сини і дочки славного українського народу, дорогі партизани – батьки наші, сини й брати! Свята правда радянської землі зробила вас грізними месниками. Месниками і суддями за наругу та кров, пролиту нашим народом від рук фашистських катів і їхніх підручних з жовто-блакитного смітника. Судіть, карайте їх без найменшого милосердя!».

Згідно з документальними даними, головна Київська радіостанція РВ-87 , яка протягом 1936 – 1937 років мала назву «Радіостанція РВ-87 імені Станіслава Косіора», а з 1938 по 1941 рік називалася «Українська Радіомовна станція РВ-87» Київського обласного управління зв’язку Народного Комісаріату зв’язку СРСР, працювала у Броварах до середини липня 1941 року, після чого була демонтована силами обслуговуючого персоналу та солдатами батальйону зв’язку і відправлена для зберігання у Челябінськ. Вже 1943 року, передавач був повернений до Броварів, змонтований і вже 6 листопада 1944 року вийшов в ефір.

Друга радіостанція РВ-9, яка знаходилася у Броварах, забезпечувала українське радіомовлення (тобто, виконувала функції не лише радіоцентру Південно-Західного фронту, а й усієї Української радянської республіки) до останніх днів оборони Києва. Під час відступу радянських військ вона була знищена.

Потрібно додати, що радіостанції РВ-87 та РВ-9 були розміщені у Броварах в районі нинішньої «Порошинки», тобто там, де й нині стоять радіовежі. Як відомо, окупувавши Бровари, німці перетворили корпуси радіостанцій та їхню територію у табір для радянських військовополонених, яких там перебувало тисячі. Безліч їх загинула, могила невідома.

 

Поділитися:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *